Vitaly Portnikov (vokintrop) wrote,
Vitaly Portnikov
vokintrop

ЄРУСАЛИМ ТАМ, ДЕ ВЧИТЕЛЬ
Віталій Портников
Під час перших суботніх відвідин єрусалимського ультрарелігійного кварталу Меа Шеарім я був ошелешений різнобарв’ям – не тільки традиційних вбрань, у яких відзначало Шаббат населення цього середньовічного острова у центрі сучасного міста, але й самої поведінки людей, які здаються далеким від їхнього життя однаковими у своїх старовинних чорних костюмах. Одні вітали мене з суботою і запрошували спробувати святкових делікатесів, інші відкрито висловлювали незадоволення, що чужа й явно нерелігійна людина приперлася в святий день до Меа Шеаріму, немов би це музей якийсь…Хтось радо посміхався, хтось вилив келих води з вікна… Настрої змінювалися від провулку до провулку, від двору до двору…Колись – в часи, коли це була величезна карта України, Польщі, Литви, Бєларусі – ці відмінності не були такими вже й помітними оточуючим, тим більш, що єврейське і неєврейське населення мешкали ніби у двох різних світах. Тепер, коли вся ця «карта» розташувалася на вузьких провулках Меа Шеаріму, стає зрозумілим, наскільки ми небагато знаємо і про єврейську, і зокрема про хасидську релігійну культуру, що виникла на наших теренах й потім розквітла на всьому просторі колишньої Речі Посполитої.
Ми вже звикли до справжнього паломництва до могили рабина Нахмана в Умані. Хто, відвідує її кожного року, та ще й в такій кількості? Людина, далека від того, що відбувається біля поховання іудейського праведника у мальовничому українському місті, скаже – євреї. Людина, більш обізнана, додасть – хасиди. Однак релігійний єврей так не висловиться ніколи. Для нього ті, хто збирається біля могили вчителя – брацлавські хасиди, представники особливого відгалуження у хасидизмі.
Вже сам хасидизм, створений у Меджибожі великим проповідником Баал Шем Товом, прадідом рабина Нахмана, був справжньою революцією в іудаїзмі, тому що мав на увазі докорінний перегляд взаємин між віруючою людиною і рабином. Величезна кількість віруючих не погодилася із цим поглядом на релігію: справжні релігійні війни між традиціоналістами і прихильниками Баал Шем Това тривали сторіччями… Однак правнук засновника хасидизму вважав, що вчення «застоялося», намагався стати новим революціонером, зібрати навколо себе хай невеличку, однак здатну повірити йому громаду. І тому рабин Нахман виявився чужим не тільки для прихильників ортодоксального іудаїзму, але й для самих хасидів. Тільки не для своїх учнів: сила його особистості була такою, що після смерті вчителя – всупереч традиції всіх інших громад – його наступника так і не було обрано і тому брацлавських хасидів називали ще «мертвими хасидами». А святкове паломництво до могили вчителя стало найважливішим релігійним ритуалом його прихильників.
Чому рабин Нахман, який народився у Меджибожі і багато років прожив у Брацлаві, похований в Умані? А тому, що він палко бажав цього і, хворий на сухоти, приречений до скорої смерті, відправився помирати саме в це місто. В цьому рішенні було кілька причин. Перша була пов’язана із бажанням рабина «врятувати» уманських євреїв. Умань тоді була одним з центрів єврейського просвітництва, а Нахман вважав цей рух небезпечним для подальшого існування громади. Друга – із бажанням лежати саме на уманському цвинтарі, поруч із жертвами гайдамацьких повстань. Однак шукати в цьому саме історичний чи політичний підтекст не варто. Рабин Нахман був великим містиком. І на цвинтарі ходив швидше спілкуватися, ніж оплакувати. Він казав, що на єврейському цвинтарі в Умані чимало святих душ і саме серед них хотів спочивати. Якби висловив волю бути похованим в Єрусалимі – звичайно, його прах потрапив би до Святої Землі. Нічого незвичайного чи неможливого на той час в цьому не було. Скажімо, дідусь брацлавського вчителя, рабин Нахман з Городьонки, був похований саме в Єрусалимі і онук відвідував його могилу під час подорожі до Святої Землі. Однак рабин Нахман вчив своїх прихильників, що Єрусалим – там де вчитель, а не навпаки. А щодо повітря Святої Землі…Вірив, що вірна Богу людина може створити собі таке повітря одними тільки оплесками…
Саме тому ідея перепоховання праху рабина, яка несподівано виникла в українських ЗМІ з посиланням чомусь на радіо «Німецька хвиля», нічого, окрім здивування не викликала. І справа не в тому, чи оголосять місце поховання рабина Нахмана національною спадщиною – це взагалі давно варто було б зробити, справа не в тому, чи доречно обговорювати питання компенсації за перенесення його праху. Просто с точки зору своїх послідовників, рабин Нахман має спочивати там, де вирішив – на єврейському цвинтарі Умані. І іншого місця для нього немає – аж до приходу Месії. Всі ж розмови про перепоховання – звичайні політичні декларації. І я навіть не виключаю, що їх могли вести ізраїльські політики аж до прем’єра, а раніше мера Єрусалима Ехуда Ольмерта. Ізраїль – світська держава і там також багато чого обіцяють. А тема перепоховання праху рабина Нахмана розрахована, швидше за все, не на брацлавських хасидів – вони не найактивніші учасники політичного життя країни – а якраз на тих, хто сприймає цю постать як історичну. Хто цікавиться вченням рабина Нахмана, хто захоплюється його історіями – може дивно, але для світського читача рабин Нахман це такий собі хасидський Андерсен. І звичайно, приємно, що політик дбає про пам'ять про таку визначну людину і навіть бажає, щоб він спочивав в єврейській державі. Однак для того, хто щорічно приїздить на могилу рабина Нахмана в Умані, Єрусалим все ж таки там, де вчитель. І про це також не варто забувати.
http://novynar.com.ua/opinion/18574
Tags: Израиль, Украина, евреи
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments