Vitaly Portnikov (vokintrop) wrote,
Vitaly Portnikov
vokintrop

Чапський. Білий павільйон

Про відомого польського художника і письменника, в’язня совєтських таборів.

Коли я вперше опинився в щойно відкритому павільйоні Юзефа Чапського в Кракові, відразу подумав, що його творцям вдалося вибудувати сучасний античний храм — і в плані елегантності, і в плані емоційної насиченості. У цьому невеличкому музеї я відчув себе як удома — і на його даху, з якого відкривався краєвид на старий Краків, і в його затишній кав’ярні, де так добре ласувати десертами із запашним чаєм, і в його саду... Так, і, звичайно ж, у самій експозиції про Чапського, його сім’ю, долю, картини.

І якби сам Чапський прийшов до свого павільйону, він усе ж був би зі мною, а не з відвідувачами експозиції, присвяченій його ж життю, — так, він сидів би в кав’ярні, прогулювався б у саду, був би на даху. Тому що Чапський був великим життєлюбом! Хіба митець, який змішував такі фарби на своїх полотнах, пропустив би захід сонця з краєвидом на краківські передмістя? Хіба він не пішов би на неспішну вечірню прогулянку затишним садом — від павільйону до сімейного будиночку?

Тому що елегантність і емоційна насиченість — це насправді не про павільйон. Це про самого Чапського. Він був на диво елегантний, навіть вишуканий — і цю елегантність не змогли розтрощити ні війни, ні полон, ні совєтський концентраційний табір. Уявляючи молодого Чапського, я бачу, як він подає жакет незрівнянній Зінаїді Ґіппіус. Уявляючи зрілого Чапського, я бачу, як він читає товаришам по нещастю лекції про Марселя Пруста у концентраційному таборі або простує ташкентською вулицею під руку з великою Анною Ахматовою. Кожна така зустріч — фотографія епохи, в якій поетеси були королевами, а художники створювали світи.

Але при цьому Чапський — зовсім не людина з фантастичного світу, ні. Він прийняв виклик «століття-вовкодава», зумів дивним чином поєднати творчість із вічною боротьбою за правду і справедливість. Одна з найкращих його книжок — про совєтський концтабір для польських військовополонених у Старобільську «Старобільські спогади» Юзефа Чапського ввійшли в його українськомовне видання «На нелюдській землі» 2017 року в перекладі Олеся Герасима.. Одна з найважливіших його місій — оприявнення істини про долі знищених сталінським режимом у Катині. Одне з найвидатніших його дітищ — паризький журнал «Культура», який він створював із Єжи Ґєдройцем, журнал, який змінював світовідчуття поляків і в еміграції, і у самій Польщі. І при цьому — відмова від компромісів з реальністю, точна і жорстка оцінка того, що відбувається насправді — і епохи, і людей. Далеко не в кожного художника така насичена політична і публіцистична біографія, далеко не кожен публіцист і видавець створював такі картини! Саме тому Юзеф Чапський так пасує до свого білого павільйону, а павільйон, цей античний храм універсальності й самовідданості, так точно передає образ Чапського.

Особливо на даху, коли, завмираючи у вікнах краківських будинків, сонячні промені раптом нагадують палітру його картин — і ти відчуваєш свободу життя, яку він завжди випромінював.

https://novapolshcha.pl/article/chapskii-bilii-pavilion/
Subscribe

  • Новости Украины NEWSru.ua :: Лия и Ада

    Две знаменитые актрисы, россиянка Лия Ахеджакова и украинка Ада Роговцева, высказались о происходящих в Киеве событиях. Роговцева – с трибуны…

  • Хочу бути як Путін

    Тепер кожна нова подорож Віктора Януковича до Росії буде супроводжуватися конспірологічними теоріями, витоками інформації, очікуваннями приєднання…

  • Революция граждан

    Еще в начале 90-х я писал о том, что кризис, приведший к краху бывшего Советского Союза, повторится через четверть столетия – но уже по причине…

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments