April 19th, 2021

Krynica

Росія - це колективний Петров і Боширов

Те, що чеські розвідувальні служби підозрюють у причетності до вибуху на складі боєприпасів у селі Врбетіце у жовтні 2014 року горезвісних Петрова і Боширова, отруйників Скрипалів у британському Солсбері - саме по собі є показовим
Пам'ятаєте, як ми підсміювалися над невдалими отруювачами, які намагалися прикинутися “солодкою парочкою” у ефірі огидної Маргарити Сімоньян? Ці незграбні спроби виправдати отруйників якось заважали побачити, що перед нами - справжнісінькі вбивці, дії яких призвели до смертей і хвороб. А потім стало відомо, що Петров і Боширов - вони ж Чепіга і Мишкін - це професійні диверсанти, герої Росії. І значить, в їхній біографії були і вдалі спецоперації, а не тільки прокол зі Скрипалями.

Тепер ми знаємо, принаймні, про одну з таких операцій - вибух у Чехії, який також призвів до людських жертв. Думаю, якщо коли-небудь наші спецслужби зможуть спрацювати на рівні чеських, ми дізнаємося, що за вибухами українських складів теж ховаються Петров і Боширов.

Колективний Петров і Боширов. Фахівці з російської політики люблять грати у “колективного Путіна”, але насправді Путін - всього лише фрагмент цього колективного Петрова і Боширова. Всього лише головнокомандувач збройними силами держави-терориста, на яку перетворилася Росія під владою ФСБ. На початку правління Путіна ФСБ влаштовувала вибухи у будинках власних громадян. І коли все вийшло, поширила цю порочну практику по всьому світу, не особливо церемонячись із чужим суверенітетом. І ніякі симпатії до Росії, як бачимо, не допомагають. Можна протистояти російській політиці, як британський уряд. І можна загравати з Росією, як чеські лідери. Все одно Петров і Боширов прибудуть і до Солсбері, і до Врбетіце. З “Новачком” і вибухівкою.

Саме тому Зеленський з його безглуздим пошуком миру у путінських очах отримує від кремлівського правителя те ж саме, що отримував Порошенко, який нічого не шукав у цих порожніх очах - війська біля кордонів і загрозу нападу.

Тому що терористові, який намагається захопити у заручники цілий світ, абсолютно все одно, любите ви його або ненавидите.

Для колективного Петрова та Боширова ви просто об'єкт терору.

https://espreso.tv/vitaliy-portnikov-rosiya-tse-kolektivniy-petrov-i-boshirov
Krynica

Володимир Путін, Україна і нова «холодна війна»

Увечері у неділю у ефірі американського телеканалу CBS з'явився президент Франції Еммануель Макрон, який заявив про необхідність "визначити чіткі червоні лінії з Росією", а також про готовність запровадження нових санкцій у разі "неприйнятної поведінки" Кремля.

Нагадав Макрон і про ситуацію 2014 року – коли він ще не був главою держави – й зазначив, що “те, що сталося кілька років тому, коли було скоєно вторгнення в Україну, це не провал дипломатії, це провал нашого колективного авторитету щодо Росії”.

По суті, інтерв’ю Еммануеля Макрона було присвячено необхідності відстояти такий авторитет і він абсолютно логічно вважає, що коли були перейдені “червоні лінії”, визначені президентом США Бараком Обамою щодо незастосування хімічної зброї у Сирії, а Захід нічого не зробив у відповідь, це переконало президента Росії Володимира Путіна у безкарності. І ідея є простою – розмовляти потрібно, але потрібно і визначити “червоні лінії”, які Росія не повинна перетинати. І мова зараз йде, зрозуміло, про Україну.

Чому ж політик, який ще недавно був головним прихильником переговорів з Москвою і запрошував Путіна до своєї резиденції напередодні останнього саміту “групи семи”, обрав настільки жорсткий тон у визначенні політики західних країн щодо Кремля? На поведінку Макрона – і це, зрозуміло, стосується, не тільки Макрона, але і всіх інших лідерів західного світу – могла вплинути ціла низка подій, які в останні тижні в корені змінили міжнародну ситуацію і ставлення до Росії.

Перша з цих обставин – це відношення американського президента до Путіна. Джозеф Байден міг собі дозволити погодитися із визначенням Володимира Путіна як “вбивці” – і при цьому російський президент, попри всі заяви російських чиновників і пропагандистів, що тепер Путін не буде розмовляти з Байденом, принаймні, до вибачень американського лідера, спокійнісінько взяв телефонну трубку і ніяких вибачень не дочекався. У Росії попередили, що у разі продовження санкційної політики можуть відмовитися від проведення запропонованого Байденом російсько-американського саміту – але після запровадження нових санкцій від саміту не відмовилися. А це продемонструвало, що на Путіна можна і потрібно тиснути, більш того – що тільки таке ставлення він і сприймає як діалог.

Друга обставина – це концентрація російських військ біля кордонів з Україною. Кремль може як завгодно довго запевняти світ, що Зеленський хоче напасти на “народні республіки”, але сама постать чинного українського президента, який постійно закликає до миру і зробив пошук якщо не миру, то перемир’я стрижнем своєї політики, вже є спростуванням подібних звинувачень. Тому на Заході просто бачать те, що є – що Росія тисне на Україну, намагається її залякати і дестабілізувати без будь-яких конкретних приводів з боку Києва. Путін, звичайно, може сказати, що це він так мститься за санкції проти Медведчука, але це погане виправдання для Заходу.

Третя обставина – це те, як поводиться Кремль стосовно Олексія Навального. Доля російського опозиціонера, якого намагалися отруїти “Новачком”, а потім заарештували і посадили в Росії, стала подразником для західної громадської думки і демонстрацією того, як Кремль ставиться до критики і викривачів корупції путінського режиму. І те, що зараз лікарі Навального стверджують, що його життю загрожує безпосередня небезпека, ще більшою мірою підсилює неприйняття російської політики. Не випадково у західних столицях вже зараз опрацьовуються можливі заходи впливу на Москву в разі смерті Навального.

Нарешті, четверта історія – це викриття причетності російських спецслужб до вибуху військових складів у чеському селі Врбетіце. Організація вибуху, що призвів до людських жертв, стала для Заходу ще одним доказом того, що Росія не зважає на суверенітет інших країн і готова організовувати на їхній території дії, які цілком можуть бути охарактеризовані як акти терору. Те, що в організації цих вибухів чеська розвідка підозрює все тих же “Петрова” і “Боширова”, які труїли “Новачком” Скрипалів – просто поганий анекдот. А тепер згадаємо, що крім російських дипломатів, висланих з Чехії, є ще російські дипломати, вислані з Польщі. І російські дипломати, вислані з США.

Тому ми можемо з упевненістю говорити, що нова “холодна війна”, яку так довго кликав на свою голову Володимир Путін, почалася. Так, звичайно, це інша “холодна війна”, поки що вона проходить передусім у політичній і меншою мірою у військовій площині, але вже незабаром може впритул поширитися і на економіку.

Для України, при всій небезпеці ситуації, ця війна – справжнісінький шанс. Тому що наша країна тепер не просто по іншу сторону барикад від огидного огризка “імперії зла”, а не у складі цієї імперії, як то було у ХХ столітті. А й тому, що захист українського суверенітету стає для колективного Заходу принциповим питанням у цій новій “холодній війні”. І тому що мало кого на Заході вже потрібно переконувати у тому, що 2014 року Путін не просто напав на Україну.

Він напав на західну демократію, на саме право народів на вільний розвиток. І знищення цього права – поряд з перетворенням огризка “імперії зла” на повноцінну імперію – і є головною політичною метою Володимира Путіна.

Схоже, це зрозумів навіть Еммануель Макрон.

https://bykvu.com/ua/mysli/volodimir-putin-ukraina-i-nova-holodna-vijna/