April 7th, 2021

Krynica

Конец «легитимности». Может ли Россия напасть из Крыма?

Обсуждение вопроса возможного нового нападения России на Украину, как правило, касается прежде всего провокации на донбасском направлении – тем более, что сейчас именно в районе российско-украинской границы на Донбассе наблюдается концентрация российских войск. Однако многие наблюдатели не забывают и про аннексированный Крым – тем более в связи с участившимися разговорами о надвигающейся экологической катастрофе. В Крыму и концентрировать ничего не нужно, Россия постоянно проводит военные учения на полуострове. А нападение на соседние регионы Украины вполне может быть объяснено «гуманитарными соображениями» – вода-то нужна!

И, тем не менее, нападение из Крыма может разрушить миф о «легитимности», которого Владимир Путин старается придерживаться всю свою политическую карьеру.

Если верить кремлевской пропаганде, то это не Россия напала на Грузию, а все наоборот – грузинский президент Михаил Саакашвили решил силой решить вопрос Южной Осетии и поставил под угрозу безопасность мирного населения и российских миротворцев. И это не Кремль организовал спецоперацию по оккупации и аннексии Крымского полуострова, а жители Крыма провозгласили независимость от Украины и решили присоединиться к России.

Стоит напомнить, что Кремль получил от бежавшего из страны президента Украины Виктора Януковича официальное представление на назначение главой правительства АРК Сергея Аксенова – настолько Путину хотелось, чтобы процессом «возвращения в родную гавань» командовал «настоящий» глава правительства автономии, а не самозванец.

Если же провокация на Донбассе удастся, думаю, воевать формально будут корпуса «народной милиции» так называемых республик, а российская армия на границе будет «оказывать содействие» и демонстрировать готовность вмешаться в ход боевых действий. Собственно, так уже было в 2014 году, когда украинское наступлениебыло остановлено только прямым российским вмешательством.

А вот Крым, в отличие от Донбасса – это не самопровозглашенная республика, а субъект Российской Федерации по российскому законодательству. У Крыма нет своих войск – и значит возможное нападение с его территории будет актом прямой агрессии России против Украины. Нужно отметить, что даже в 2014 году, когда происходила аннексия Крыма, Москва утверждала, что количество ее военных в Крыму не превышает цифру, зафиксированную в соответствующих российско-украинских соглашениях, и начала наращивание своего контингента только после официального присоединения Крыма и Севастополя к России. А теперь, если российские войска начинают наступать из Крыма – чем это оправдать?

Именно поэтому акт открытой агрессии из Крыма, уверен, разрушит миф о «легитимности». Владимир Путин окажется агрессором, думаю, даже в своих собственных глазах.

https://ru.krymr.com/a/vitaliy-portnikov-krym-rossiya-ukraina-napadenie/31190915.html
Krynica

США не буде у "нормандському форматі"

Можливість участі Сполучених Штатів у "нормандському форматі" - ще одна політична ілюзія, якою так люблять заспокоювати себе і аудиторію українські політики і експерти
Одним з останніх про таку можливість сказав віце-прем'єр Олексій Резніков, але і без його слів таких заяв достатньо. А ось і російська реакція: заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков наголосив, що "із тими підходами, які демонструє і застосовує Вашингтон, йому нема чого робити у "нормандському форматі".

Це і є відповідь на питання "а чи можна розширити "нормандський формат?". Для розширення переговорного формату необхідною є згода всіх учасників переговорів. Можна ще теоретично уявити собі, що Україні разом із США вдалося б умовити Німеччину і Францію. Але навіщо це Кремлю? Ніякої раціональної відповіді на це питання не існує. Як і не існує раціональної відповіді на питання - а навіщо це Вашингтону?

Мінські угоди узгоджувалися саме у "нормандському форматі", без американської участі. Керівники країн "нормандського формату" на своїх зустрічах обговорюють саме виконання цих домовленостей. Навіщо американцям - навіть якщо з'явилася б теоретична можливість їхньої участі у "нормандському форматі" - відповідати за домовленості, до узгодження яких вони не мали ніякого стосунку? Але, повторюся, і теоретичної можливості немає.

Максимум, що може статися з точки зору участі США у врегулюванні на Донбасі - це відновлення переговорного формату на рівні представників глав держав. Коли президентом США був ще Барак Обама, такі консультації проводилися Вікторією Нуланд і Владиславом Сурковим. Коли за столом перемовин за президента Дональда Трампа Нуланд спробував змінити Курт Волкер, у Кремлі заблокували цей формат. Волкер, на відміну від Нуланд, не був помічником державного секретаря США і в Москві вирішили, що з ним просто не потрібно розмовляти. Але, справедливості заради треба сказати, що і Нуланд, повноваження якої визнавалися, нічого особливо від Суркова домогтися не могла. Так що навіть якщо Дмитро Козак почне раптом розмовляти з якимось високопоставленим американським дипломатом, жодного сенсу в цьому не буде. Від слова "взагалі".

А в чому тоді сенс? Сенс у розумінні українцями, що 2014 року, після нападу Росії, Україна увійшла з цією країною у військовий конфлікт низької інтенсивності, який буде тривати, щонайменше, до закінчення терміну повноважень президента Росії Володимира Путіна. Саме так - військовий конфлікт низької інтенсивності, з постійними загостреннями і очікуванням війни, а зовсім не "заморожений" конфлікт. І переговори у "нормандському форматі" потрібні саме для того, щоб не допустити цієї великої війни, а зовсім не для того, щоб домогтися неможливого на даному етапі - миру і відновлення територіальної цілісності нашої країни.

Так, ми маємо ще довгі роки стежити за збільшенням і зменшенням військ на українсько-російському кордоні, отримувати "похоронки", посилювати обороноздатність країни. Це - іспит на виживання. І від того, наскільки реалістичними будуть українці і чи зможуть вони скласти цей іспит, і залежить збереження України як держави.

https://espreso.tv/vitaliy-portnikov-ssha-ne-bude-u-normandskomu-formati