February 17th, 2021

Krynica

С кем хочет воевать Сергей Лавров?

«Хочешь мира – готовься к войне». Уже тот факт, что для объяснения постулатов российской внешней политики Сергей Лавров вспомнил это древнеримское изречение, думаю, показывает, насколько далеко в прошлое готов мигрировать режим Владимира Путина – только чтобы сохранить власть.

Градус агрессивности в заявлениях Сергея Лаврова, похоже, нарастает день ото дня. На совместной пресс-конференции с главой европейской дипломатии Жозепом Боррелем Лавров попросту издевался над гостем. Да и сама пресс-конференция выглядела плохо режиссированным спектаклем с участием специально подготовленных «журналистов» пропагандистских изданий.

Затем появилось вот это – «хочеш мира – готовься к войне». И заявление, что Россия готова к разрыву отношений с Европейским союзом. Потом разъяснение – на самом деле это ЕС разрывает с Россией отношения, это он готовится к войне. А Россия всего лишь реагирует на вызов. Что последует дальше? И почему сейчас?

Почему в отношении ЕС не было столь агрессивной риторики в 2014 году, когда Россия аннексировала Крым и начала войну на Донбассе, а Европейский союз усиливал санкции? Почему тогда не было такого рода обвинений и призывов готовиться к войне? Почему тогда с европейскими визитерами еще обходились с уважением, а не вываливали им на головы ушаты грязи – как в случае с Боррелем или министром иностранных дел Финляндии Пеккой Хаависто (именно глава финляндского внешнеполитического ведомства выслушивал обвинения Лаврова в европейской «русофобии»)?

Ответить на этот вопрос не так сложно. Пока конфликт ЕС и Кремля касался агрессивных действий России в Украине или – перед этим – в Грузии, в Москве, похоже, еще готовы были соблюдать приличия. Нервы, как видим, сдали тогда, когда европейцы стали говорить о проблемах самой России. О неудавшемся отравлении оппозиционера Алексея Навального, его задержании и аресте. О разгоне российскими силовиками протестных акций. О необходимости вернуться к правовым нормам и перестать преследовать оппозиционеров и просто неравнодушных граждан.

Это как раз то, что превращает любого, пускай самого благожелательного, собеседника даже не в «русофоба», а в личного врага Путина и Лаврова. И разве это не логично? Санкции могут ударить по экономике России, но никак не влияют на устойчивость режима. В Украине требуют восстановления собственной территориальной целостности, а не смены власти в России. Уверен, настоящая угроза для этой власти – не украинцы, не Европейский союз, не Байден, а сами россияне.

Именно поэтому в любом оппозиционере, который рассказывает о «дворце Путина», и в любом студенте, который зажигает фонарик в питерском дворике, российская власть видит настоящую, а не придуманную угрозу. Это российским телезрителям пропагандисты режима рассказывают об «агрессивном НАТО» и «распятом мальчике». На самом деле и они, уверен, прекрасно знают, что ни Украина, ни НАТО, ни США, ни ЕС России не угрожают.

Но если главная опасность Кремлю исходит от самих россиян, то любой, кто пытается поддержать право граждан России протестовать, рассказывать правду, влиять на политические процессы – враг. И с таким врагом нужно разговаривать жестко и без сантиментов. А если он не понимает «лавровского языка» – прекращать любые контакты. Потому что нельзя поощрять желание россиян быть свободными.

Но в этом случае получается, что российское руководство готовится вовсе не к войне с Европейским союзом.

Оно, я уверен, готовится к войне с народом самой России.

https://ru.krymr.com/a/vitaliy-portnikov-rossiya-sergey-lavrov-voyna/31107189.html
Krynica

Потрібно боротися з ворогами країни, а не із конкурентами влади

Зникнення з телевізійного ефіру горезвісних “каналів Медведчука”, висування звинувачення у державній зраді скандально відомому блогеру...
Всі ці кроки влади можуть створити враження, що держава приступила до очищення від тих, хто хоче, щоб цієї держави просто не було. Як там у пісні співається - вставай, страна огромная?

Однак дуже важливо зрозуміти – якими є справжні цілі тих, хто ухвалює ці важливі рішення? Це дійсно спроба очищення або боротьба за електорат? Адже не є секретом ні для кого, що саме “канали Медведчука” в тісному союзі з іншими олігархічними телеканалами створили в країні задушливу атмосферу, що призвела до перемоги Зеленського. І що саме партія Медведчука, як, втім і партія одіозного блогера, відбирає електорат і у партії колишнього телевізійного коміка і у нього самого.

Можуть сказати в дусі Зеленського - а яка різниця? Головне - що президент бореться з ворогами держави, а його мотиви це вже його проблеми. Але це зовсім не так.

По-перше, тому, що у демократичній державі будь-яка боротьба повинна бути обґрунтованою і доказовою. Тому що в іншому випадку може виграти не держава, а її опонент. І цей опонент в результаті отримає ще більшу свободу дій.

По-друге, тому що ніякий електорат шляхом боротьби з проросійськими і популістськими силами набути не можна. Виборці ОПЗЖ, які голосували за Зеленського, а тепер повертаються у лоно своєї рідної партії, віддавали свої голоси чинному президенту з однієї простої причини - вони розраховували, що він буде здійснювати програму ОПЗЖ. Що він не просто подивиться в очі Путіну, а стане на коліна перед Путіним. І коли виявилося, що Зеленський капітулювати не збирається і Путіну не подобається, вони перестали його підтримувати. І це є абсолютно логічним.

А виборці партії блогера підтримують її за те ж саме, за що підтримували партію коміка - -а популістську критику влади. Просто Зеленський тепер сам влада і будемо відверті: аж ніяк не найефективніша. Але навіть зникнення партії блогера з політичної сцени країни не поверне Зеленському його прихильників. Вони будуть голосувати або за ОПЗЖ, або за якийсь новий популістський проект.

І тут виникає питання: а що будуть в офісі президента робити, коли зрозуміють, що рейтинг знижується і голосів немає? А рейтинг знижуватиметься і голосів не буде. Підуть на союз з патріотичними силами - щоб хоча б останні роки президентського терміну Зеленського не були такими ганебними і неефективними і глава держави отримав можливість гідно завершити свою політичну кар'єру? Або спробують розігнати всіх - тільки щоб переобрати непереобираємого Зеленського?

Відкрию невелику політичну таємницю. І Путін, і Лукашенко - це президенти одного терміну. Просто вони зачистили все політичне поле, знищили саму можливість конкуренції. І правлять десятиліттями. А у демократичній країні можна і програти. Тим більше у такій хаотичній і анархічній, як наша. У нас Білорусі не вийде.

Саме тому з ворогами держави в наших умовах потрібно боротися для того, щоб врятувати країну, а не для того, щоб утриматися при владі. Шанси Зеленського переобратися прагнуть до нуля. Велика частина людей, які скористалися успіхом Зеленського як соціальним ліфтом і стали депутатами або міністрами, теж зникнуть з політики назавжди. Але шанси брати участь разом з державниками і патріотами в будівництві ефективної держави, здатної протистояти російській агресії, у всіх цих людей все ще існують.

Для цього потрібно просто перестати думати про себе. І подумати про Україну.

https://espreso.tv/article/2021/02/17/vitaliy_portnykov_potribno_borotysya_z_vorogamy_krayiny_a_ne_iz_konkurentamy_vlady