December 5th, 2020

Krynica

Навіщо Кремлю ляльковий театр в ООН? Росія хоче стати «посередником»

Постійний представник Російської Федерації при ООН Василь Небензя заявив, що країни, які бойкотували організовану російським представництвом зустріч у Раді безпеки ООН з участю представників так званих «народних республік» окупованої частини Донбасу, «викрили себе і явно зайняли одну зі сторін у цьому конфлікті, замість того, щоб бути неупередженими посередниками». А так як серед цих країн були і представники Німеччини і Франції, Небензя ще раніше засумнівався навіть у доцільності нових самітів у «нормандському форматі».

Роздратування російського дипломата викликала відмова цілої низки західних країн від присутності на зустрічі з представниками маріонеткової «влади». Постійне представництво США виступило зі спеціальною заявою, в якій наголошено, що «ця зустріч була явною спробою представити помилковий і оманливий сюжет, що стосується конфлікту на сході України». «Ми категорично відкидаємо припущення Росії про те, що вона діє як посередник у внутрішньому конфлікті» – заявило американське представництво, чия позиція була підтримана делегаціями низки інших країн-членів НАТО і Євросоюзу.

І, незважаючи на те, що Кремлю вдалося залучити до зустрічі з маріонетками представників делегацій країн-союзників і деяких держав «третього світу», головна мета заходу – демонстрація нібито «внутрішньої» природи конфлікту в Україні – досягнута не була. А без успіху цієї демонстрації не варто навіть і думати про скасування західних санкцій проти Росії. Більш того, багато спостерігачів зараз висловлюють думку, що після приходу до Білого дому нової адміністрації ці санкції можуть тільки посилитися.

Російські окупаційні війська як «миротворчий» контингент
Володимир Путін та інші російські керівники говорять про необхідність прямих переговорів Києва з керівництвом «народних республік» буквально з перших днів після початку війни на Донбасі. І мета цих практично ультимативних вимог є очевидною, вона окреслена у заяві американського представництва при ООН. Росії не комфортно у ролі країни-учасниці конфлікту, вона хотіла б виглядати посередником, але при цьому зберігати повний контроль над окупованим регіоном.

Аналогічний сценарій вже застосовувався Москвою неодноразово. Миротворці – російські військові – перебувають у фактично окупованому Москвою Придністровському регіоні Молдови. І днями міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков вкрай роздратовано відреагували на пропозицію обраного президента Молдови Маї Санду про заміну цих миротворців цивільною місією. Російські миротворці з мандатом СНД до останньої російсько-грузинської війни перебували на території Південної Осетії і Абхазії. І ось зараз російські миротворці з'явилися у Нагірному Карабасі.

Якщо можна було б довести, що в Україні – «внутрішній конфлікт», залишилося б лише перетворити російські окупаційні війська і їхніх найманців на Донбасі в черговий російський «миротворчий» контингент і домогтися скасування санкцій. Власне, заради цього всі вимоги і висуваються, всі вистави на міжнародній арені і організовуються.

https://www.radiosvoboda.org/a/30985382.html
Krynica

Пять резонов Виктора Орбана

Депутаты Европейского парламента от правящей в Венгрии партии ФИДЕС премьер-министра Виктора Орбана выступают с заявлением о «гражданской войне» в украинском Закарпатье. Министр иностранных дел Венгрии Петер Сийярто жалуется на руководство соседней страны в НАТО и ОБСЕ и заявляет о недопустимом поведении руководства специальной мониторинговой миссии ОБСЕ в Киеве. Эта жесткая реакция Будапешта – реакция на обыски, которые были проведены Службой безопасности Украины у одного из лидеров партии закарпатских венгров Василия Брензовича.

Руководитель Закарпатской областной администрации Алексей Петров позже сообщил журналистам, что СБУ готовит подозрение Брензовичу, а в самой службе заявляют, что во время обысков «нашли ряд печатных материалов, популяризирующих так называемую «Великую Венгрию» и создание этнической автономии на Закарпатье». Но, разумеется, самого факта обысков было достаточно для того, чтобы глава венгерского внешнеполитического ведомства записал специальное обращение, в МИД в Будапеште вызвали украинского посла, ну а далее события уже разворачивались, как снежный ком.

БЕСПРЕЦЕДЕНТНЫЙ КОНФЛИКТ
Конфликты между Киевом и Будапештом случались и ранее, последний произошел как раз на днях, в связи с негативной реакцией Украины на открытое вмешательство все того же министра иностранных дел Венгрии в местные выборы на Закарпатье – разумеется, с поддержкой партии закарпатских венгров. Но такого серьезного конфликта – когда одна сторона обвиняет лидера венгерской партии и ее фракции в областном совете чуть ли не в сепаратизме, а другая выступает в защиту обвиняемого и усматривает в происходящем «гражданскую войну» – не было еще никогда. Парадоксально, что этот конфликт разгорелся как раз в президентство Владимира Зеленского, хотя после смены власти в Киеве и венгерские власти, и сторонники нового президента были уверены, что больше никаких конфликтов не будет.

Тогда в качестве виновника конфликта изображался предшественник Зеленского Петр Порошенко, подписавший принятый парламентом новый закон об образовании. Закон увеличивал количество предметов, которые преподаются на украинском языке, в школах национальных меньшинств Украины. Его сторонники подчеркивали, что многие выпускники, в частности, венгерских школ, просто не владеют украинским и не могут продолжать обучение в высших учебных заведениях самой Украины. Противники утверждали, что невозможно за короткое время переходного периода найти кадры, которые способны преподавать на украинском языке и что реформа лишит представителей национальных меньшинств их собственной культуры. Вопросы были у многих соседей Украины, но только в Будапеште заняли жесткую позицию и с тех пор блокируют проведение встреч Украина-НАТО в многостороннем формате. При этом уже несколько раз удавалось, вроде бы, достичь компромисса – и в последний момент договоренности срывались из-за изменения позиции Венгрии. А если проще – после того, как участвовавший в переговорах с венгерской стороны министр Сийярто добирался до Будапешта и общался с премьером Виктором Орбаном.

ПОЗИЦИЯ БУДАПЕШТА
У Орбана есть свои причины занимать столь жесткую позицию. Во-первых, это часть общей политики Будапешта, выступающего защитником интересов венгерских меньшинств в соседних странах. Во-вторых, это позволяет Венгрии быть важным игроком в общении со странами ЕС, которые не в восторге от позиции самого Будапешта по отношению к верховенству права и правам человека. В-третьих, это позволяет Орбану оставаться важным для Вашингтона: смягчить позицию по отношению к Украине его уговаривал сам Дональд Трамп. В-четвертых, украинские венгры – граждане не только Украины, но и Венгрии. И они избиратели. И не просто избиратели, а избиратели партии ФИДЕС. И, в-пятых, эта позиция – часть диалога Виктора Орбана с Владимиром Путиным. А иногда это «в-пятых» оказывается и «во-первых».

Поэтому не нужно удивляться, что венгерско-украинские отношения не улучшились со сменой власти в Украине. В Киеве вряд ли могут закрыть глаза и сделать вид, что Закарпатья с его проблемами не существует и что украинские венгры – не граждане Украины. А в Будапеште будут использовать любой, даже самый небольшой раздражитель для большого скандала.

https://vot-tak.tv/novosti/pyat-rezonov-viktora-orbana/