August 6th, 2020

Krynica

Батька в тебе и во мне

Трон под Александром Лукашенко зашатался. Белорусский правитель выглядит совсем не так уверенно, как во время предыдущих "избирательных кампаний". О необходимости смены власти заговорили даже те, кто до последнего времени не подозревал, что власть вообще меняется. И вопрос даже не в том, выиграет Лукашенко выборы или нет, мы-то все прекрасно понимаем, что это никакие не выборы, что в Беларуси не было никаких выборов с 1994 года. Вопрос в том, что произойдет после его бесславной "победы".

Но, опять-таки, дело не только в том, пойдет ли белорусский правитель на разгон протестов и насколько массовыми будут протесты против возможной фальсификации выборов президента страны. Вопрос в том, что будут делать белорусы, если им удастся избавиться от опостылевшего диктатора.

Много лет назад один мой знакомый чешский журналист, сделавший неплохую карьеру во времена позднего социализма, но не вписавшийся в новые реалии, с горечью говорил мне, что его соотечественники превратились в "маленьких Клаусов", имея в виду тогдашнего главу правительства своей страны. Я не стал спорить, кем на самом деле стали чехи - а среди них было немало как "маленьких Клаусов", так и "маленьких Гавелов" - я лишь отметил, что они перестали быть "маленькими Гусаками". А это уже немало.

За почти три десятилетия правления бессменного президента миллионы белорусов стали "маленькими Лукашенко", даже не представляющими себе, что мир выглядит не так, как его представляет себе хозяин Беларуси. Более того, Лукашенко и стал президентом именно потому, что его представление о мире в 1994 году совпадало с представлениями большинства его соотечественников - и потом он подгонял реальность под эти инфантильные представления.

В 1994 году в Беларуси произошло то, что потом станет модным трендом во многих странах мира, - победа детства над ответственностью, желание изменить мир в угоду своему непониманию мира, а не развиваться, чтобы стать частью цивилизации, стремление остановить время. Произошло то, что после победы в Украине в 2019 году подражающего Лукашенко комика Владимира Зеленского окрестят точным словечком "клоунократия". Лукашенко - такой же комик, только постаревший и с кровью на руках.

Вопрос не в том, могут ли избавиться белорусы от Лукашенко. Вопрос в том, способны ли они повзрослеть. Достаточно ли среди них тех, кто не просто не хочет быть "маленьким Лукашенко", но и не хочет стать "маленьким Путиным".

Потому что только в этом случае у людей, три десятилетия остававшихся заложниками колхозного дракона, появится шанс стать хозяевами своего будущего.

https://graniru.org/opinion/portnikov/m.279655.html
Krynica

Патріотизм - це вміння об'єднуватися

Патріотизм - це вміння об'єднуватися. Об'єднуватися із патріотами, а не із популістами. Патріотизм - це вміння працювати на країну, а не на власні амбіції. Патріотизм - це розуміння перспективи
Ці прості істини повинні бути важливими для лідера партії «Голос» Кіри Рудик. Але ще більш важливішим для неї і для прихильників “Голосу” знати правду.

Народний фронт, який був провідною партією українських патріотів, був знищений не без участі Петра Порошенка і його оточення. Але після загибелі Народного фронту єдиною серйозною партією українських патріотів стала “Європейська солідарність”. Інших партій у нас просто немає. У прихильників “русского мира” є ОПЗЖ. У тих, кому наплювати і на Україну, і на Росію - “Слуги народу”. А у тих, хто все ще розраховує, що Українська держава відбудеться, зараз просто немає вибору - “Європейська солідарність” чи капітуляція. І при є цьому абсолютно не важливим, подобається вам Порошенко чи ні. Важливо - українець ви чи ні.

Завданням “Голосу” було боротися за популістський електорат зі “Слугами”. Замість цього “Голос” почав боротьбу за патріотичний електорат - і програв, перетворився на партію-одноденку ще за Вакарчука. А після відходу Вакарчука з політики він і партією-одноденкою бути перестав. Тепер все, що може ця партія - відбирати у ЄС голоси на заході України, продовжувати свою агонію і агонію “Слуг”. Але майбутнє України визначиться не цими партіями, а боротьбою між ЄС і ОПЗЖ. І від того, хто переможе у цій боротьбі, залежить саме існування України.

А майбутнє політиків з “Голосу” залежить від того, чи зможуть вони вбудуватися у структури “Європейської Солідарності”. Це теж правда, яку їм потрібно знати.

https://espreso.tv/article/2020/08/06/vitaliy_portnykov_patriotyzm_ce_vminnya_obyednuvatysya