?

Log in

No account? Create an account

July 18th, 2019

Президент Росії Володимир Путін підписав новий указ, згідно з яким спрощується видача російського громадянства жителям усіх районів Донецької та Луганської областей України - а не тільки тим, хто живе на окупованих територіях нашої країни
Цей указ уже був раніше анонсований в Кремлі, але те, що він підписаний як раз напередодні українських парламентських виборів, є чітким сигналом проросійським силам. І одночасно нагадуванням про те, що війна і дезінтеграція України триватиме.

Новий указ президента Путіна створює для російського президента прекрасні можливості маневру і вибору подальшої долі ворожої держави, яку очільник сусідньої країни хоче знищити. Путін може вибрати, наприклад, варіант "відновлення територіальної цілісності народних республік", про що неодноразово говорилося і в Донецьку, і в Луганську. При цьому звільняти будуть не просто території, будуть допомагати російським громадянам.

Але є й інший варіант, більш мирний - об'єднання Донбасу і створення автономії, населеної громадянами сусідньої Росії. Після цього на майбутньому України, її європейської інтеграції і добробуті можна буде поставити жирний хрест. А виборці Донбасу з колишніх виборців Януковича або Зеленського перетворяться просто на виборців Путіна. Ну або Медведєва.

Який варіант - відторгнення всієї території Донбасу від України або "впихування" окупованої частині з тим, щоб вона поглинула і підпорядкувала собі решту Донбасу - обере Путін, сказати поки що складно. Однак очевидно, що російський президент і його прихильники в Києві діють за чітким планом, якого немає в української влади та суспільства. Вже доводилося писати, що Україна взагалі виживала головним чином завдяки кремлівським помилкам. Якщо Путін перестане помилятися - нам буде непереливки.

Обрання новим українським президентом Володимира Зеленського і неминучий після парламентських виборів перехід влади до віртуальної партії "Слуга народу" і олігархічних угруповань створює для російського президента небувале вікно можливостей. Що думає президент України про закінчення війни, ми чергового разу почули вчора - Зеленський взагалі не розуміє, чому ця війна почалася і якими є її цілі. Хто буде протистояти Росії у виконавчій владі, ми взагалі не знаємо. Суспільство є деморалізованим і залежить від ілюзій люмпенізованої частини електорату. При цьому люди просто не хочуть помічати очевидних фактів - таких, як ось цей путінський указ. І зрозуміти, що такими речами не жартують.

Путін не підписує указів просто так.

https://espreso.tv/article/2019/07/18/vitaliy_portnykov_putin_khoche_kontrolyuvaty_ves_donbas
В скандальном фильме Оливера Стоуна «Нерассказанная история Украины» практически не упоминается о российской аннексии Крыма, а бывший глава администрации президента Виктор Медведчук изображается главным миротворцем и политиком, который способен чуть ли не в одиночку решить все сложные вопросы российско-украинских отношений.

Но, точно так же, как в этом фильме не говорится о том, что Россия захватила Крым, не говорится в нем и о том, как именно Виктор Медведчук собирается эти вопросы решать.

Медведчук – не первый и не последний пророссийский политик, которого в Кремле воспринимают в качестве человека, способного стать альтернативой «национализму» и «радикальным настроениям» и вновь возвратить одну из бывших советских республик в российскую сферу влияния. Неясно, однако, как этот возврат состоится без решения вопроса о восстановлении территориальной целостности Украины.

В ноябре 2016 года президентом Молдовы был избран социалист Игорь Додон, который не скрывает своих симпатий к России и Владимиру Путину и встречается с российским президентом не реже Медведчука. Пока что избрание Додона и даже формирование новой правительственной коалиции, в которую вошла партия социалистов, ни на шаг не приблизило Молдову к решению проблемы Приднестровья и восстановлению территориальной целостности страны. Но теоретически мы можем предположить, что если у Путина появится желание, он может просто заставить правителей в Тирасполе пойти на воссоединение с Кишиневом. Москва признает территориальную целостность Молдовы, при всей поддержке Приднестровья ее правовая позиция никогда не изменялась.

Та же «теория» касается и Грузии – если к власти в этой стране когда-то придет откровенно пророссийская власть. С Грузией, конечно, сложнее. Россия признала независимость ее автономий – Абхазии и Южной Осетии. Но можно представить себе некую международную конференцию под российским патронатом, после которой эти территории становятся частями федеративной Грузии – с сохранением там российских воинских контингентов, разумеется. Но формально Грузия станет единой страной.

Точно так же можно решить вопрос и с Донбассом, если к власти в Киеве придет пророссийское руководство. Федерализация страны, особый статус оккупированных регионов, прямые переговоры с российскими наемниками, сохранение на территории Донбасса российских вооруженных сил и их наемников под маской «народной милиции» – обо всем этом неоднократно заявляли и Владимир Путин, и Сергей Лавров, и другие российские руководители. Не буду повторяться.

Поинтересуюсь другим вопросом – а что делать с Крымом, Крымом, который является одним из субъектов России согласно Конституции этой страны (еще одним субъектом, как известно, является Севастополь)?

В своем интервью корпорации Би-Би-Си Виктор Медведчук подчеркнул, что считает Крым украинским и говорит об этом Путину. А Путин считает Крым российским – и с точки зрения «международного права», и с точки зрения «исторической справедливости». Вообще.

Но у Виктора Медведчука, думаю, нет никакого ответа на вопрос, как решать крымскую проблему – как и у любого другого пророссийского политика в Украине. Медведчук может много говорить о российско-украинских отношениях, о Донбассе, о заключенных. Но про Крым он говорит только одно: Крым – украинский. А дальше? Готово ли будет российское руководство признать эту точку зрения даже если в Киеве появится сочувствующий Путину президент?

Давайте будем честными: не будет готово. Для Владимира Путина вопрос о Крыме закрыт еще и потому, что «присоединение» полуострова к России, уверен, – важный элемент легитимности его режима. Отказаться от этого добровольно – значит, своими руками разрушить миф о «собирателе земель».

А это означает, что вопрос «чей Крым?» будет звучать при любой украинской власти и проблема восстановления территориальной целостности Украины останется главной проблемой российско-украинских отношений.

К Виктору Медведчуку это относится так же, как к Петру Порошенко или Владимиру Зеленскому.

https://ru.krymr.com/a/vitalij-portnikov-oliver-stoun-medvedchuk-i-krym/

Latest Month

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars