?

Log in

No account? Create an account

July 15th, 2019

Можуть, звичайно, сказати, що дві важких дорожньо-транспортні пригоди за участю кортежу нового президента країни і одного з новоявлених керівників віртуальної, але потенційно правлячої партії - просто збіги обставин
Мало що може трапитися на українських дорогах! Мало хто може опинитися за кермом! Як можна використовувати трагедії в політичному аналізі, має бути соромно.

Мені і було б соромно, якби я не займався не тільки українською, а й російською політикою. І не знав би, що дорожньо-транспортні пригоди за участю російських кортежів, машин чиновників і діячів "Єдиної Росії" - це один з найпоширеніших сюжетів російських новин у останні 20 років. Російські "слуги народу" (якщо ви забули, в Росії чиновників саме так і називають) їздять як хочуть, давлять, кого хочуть, а потім ще й відбуваються легким переляком. Росія давно вже під колесами їхніх розкішних автомобілів.

Але для того, щоб зрозуміти, як це сталося, потрібно повернутися на двадцять років назад і згадати, як з'явилася "Єдина Росія" - тоді ця партія називалася "Єдність". Оскільки практично ніхто з чиновників і губернаторів не вірив у перемогу нікому не відомого в країні ставленика сім'ї Єльцина Володимира Путіна, олігарх Борис Березовський затягував в цю партію в буквальному сенсі слова пройдисвітів, випадкових людей. Це були "нові обличчя" в прямому, "українському" сенсі цього слова. Про майбутнього главу фракції "Єдність" і голову Державної Думи Бориса Гризлова було відомо тільки те, що він - однокласник нового директора ФСБ Миколи Патрушева. Сергій Миронов, який незабаром зайняв третю посаду в країні - голови Ради Федерації - до походу в політику був безробітним. Дмитро Медведєв викладав в університеті і займався юридичною практикою, в адміністрації президента він з'явився тільки наприкінці 1999 року. Про путінських друзів по кооперативу "Озеро" я вже й не кажу - всі вони були ніхто і політикою не займалися. Це був справжнісінький "Квартал 95", тільки без провінційних хохм.

І, між іншим, авторитарні режими, завдання яких цементувати впливи олігархату, так завжди і приходять до влади - з "новими обличчями" і антиолігархічними гаслами.

Виникає просте запитання - а чому вони тоді починають давити людей? Ну це просто. Пройдисвіти виявляються пасажирами стрімкого "соціального ліфту", а модель успіху перед очима у них одна - це аж ніяк не велосипед невдалого руйнівника України Голобородька, а розкішний автомобіль місцевого депутата або прокурора. Якщо депутат або прокурор робив, що хотів, то нашому герою тим більше все дозволено. Він - "слуга народу", йому ніхто нічого не зробить. І у народного обранця в буквальному сенсі слова відключаються мізки - у тих, зрозуміло, у кого вони взагалі ще були. Такий ефект стрімкої зміни еліт в бідних дезорієнтованих країнах - "слуги народу" починають нещадно давити народ.

Росіян вибачає те, що у них в 1999-2000 році взагалі не було альтернативи, конкуренція йшла між двома колонами чекістів і бандитів, які потім благополучно об'єдналися, згвалтували Росію і напали на Україну.

Українці свою долю під колесами вибирають самостійно. Але у них є інша перевага. Вони живуть не просто в бідній країні, вони живуть в країні, яка ще не дуже скоро стане багатою. Нафта, яка дала можливість Путіну, його друзям і російським олігархам побудувати авторитарний режим, у нас не з'явиться. А тому бажання замінити нинішніх пройдисвітів наступною порцією рятівників Вітчизни виникне в українців уже за кілька навіть не років, а місяців. Без грошей авторитаризм не побудуєш і людей довго не подавиш.

Ми дуже скоро виберемося з-під коліс чергового безглуздого автомобіля. Важливо тільки не потрапити потім під наступні колеса.

https://espreso.tv/article/2019/07/15/vitaliy_portnykov_ukrayina_vzhe_pid_kolesamy
Перші поїздки Володимира Зеленського по країні, його конфронтація з чиновниками і сам стиль проведення зустрічей і нарад дозволили багатьом спостерігачам – і перш за все в Мінську – порівняти нового українського президента зі старим білоруським.

Колеги з білоруської служби Радіо Свобода навіть ролик підготували, в якому цитати Зеленського і цитати Лукшенко буквально «накладаються» одна на іншу, як ніби їх вимовляє один і той же чоловік.

І це ж тільки зовнішня паралель. А якщо згадати не про те Лукашенко, якого ми знаємо зараз, а про те, якого багато хто вже давно забув – Лукашенко зразка 1994 року – то аналогій напрошується ще більше.

Олександр Григорович теж був людиною, далекою від системи – дарма що депутатом Верховної Ради. Теж готовий був кинути виклик сучасній йому номенклатурі – тільки замість Петра Порошенка у нього в якості мішені був тодішній прем’єр Білорусі В’ячеслав Кебич.

Теж славився борцем з номенклатурною корупцією і виступав на виборах від імені народу. Теж не мав професійної команди, але зате був оточений молодими ентузіастами. Подивишся – так Зеленський і є, тільки 25 років тому.

Але вважати, що Зеленський справді наслідує Лукашенко, може тільки той, хто не дивився серіал «Слуга народу», який і зробив Володимира Зеленського президентом України.

Ось кого точно наслідує новий український президент – так це головного героя цього серіалу, вчителя Василя Голобородько. Учитель, якого Зеленський зіграв у цьому серіалі, волею випадку став українським президентом і розвалив країну – але у глядача ця проста недосвідчена людина викликає щирий ентузіазм.

І про нього Зеленський нагадує напередодні парламентських виборів, на яких віртуальна партія нового президента «Слуга народу» – партія без чіткої програми, реальних членів, зрозумілих кандидатів в депутати і навіть без кандидатури прем’єр-міністра, яку вона готова висунути в разі перемоги – готується завоювати більшість мандатів.

Реальність замість нового сезону
Нового сезону серіалу «Слуга народу» немає, але зате є сам Зеленський, вже не той кінофестиваль, а реальний український президент. І найкраще, що він може зробити для своєї партії на парламентських виборах – так це продовжувати грати роль Голобородька.

Але при цьому виникає інше питання – а з кого, власне, списаний сам персонаж Зеленського? Тим більше, що всі ми вже знаємо, що серіал був не стільки кіноідеэю, скільки політтехнологічних проектом під вибори. І дуже вдалим для Зеленського – судячи з результатів останнього голосування.

Але тоді образ Голобородька мав відображати найпопулярнішу для українського виборця модель політичної поведінки. А найпопулярнішим політиком в Україні протягом багатьох десятиліть був … Олександр Лукашенко.

Популярність білоруського президента майже всі роки досліджень була вищою, ніж популярність будь-якого українського – і навіть будь-якого російського – президента. Якщо Лукашенко комусь і поступався, наприклад, Путіну – то незмінно повертався на лідерські позиції. Саме він – стабільний герой «маленького українця». Так з кого ж ще ліпити привабливий образ?

Так що, звичайно ж, Зеленський не наслідує ніякого Лукашенка. Зеленський продовжує – як і під час президентської передвиборної кампанії – грати Голобородька.

А ось Голобородько наслідує Лукашенка – кого ж ще йому наслідувати?

https://belsat.eu/ua/news/zelenskij-shvidsh-goloborodko-nizh-lukashenko/

Latest Month

July 2019
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars