?

Log in

No account? Create an account

July 9th, 2019

Москва карає народи

Кремлівська реакція на нову хвилю антиросійських настроїв в Грузії демонструє, як змінилася політика Володимира Путіна на пострадянському просторі
Ще недавно Кремль намагався підтримувати стійкість режимів, які зберігали з ним хоча б відносно нормальні стосунки і «карав» тих, хто вибирав шлях опору російській агресії.

Уряд "Грузинської мрії" і її лідера, олігарха Бідзіна Іванішвілі - саме такий, що декларує "конструктивний підхід". Відновлення економічних зв'язків, підтримка туризму з Росії, небажання допускати ескалації через окуповані території ... Зрештою, сама сесія Міжпарламентської асамблеї православ'я, під час якої російський депутат Сергій Гаврилов сів в крісло спікера грузинського парламенту - теж результат цієї політики.

Протести проти Гаврилова організовували опозиційні партії. Не влада. Представники влади засудили факт появи Гаврилова в кріслі спікера, але намагалися втихомирити пристрасті і навіть розігнати акцію протесту. Москва у відповідь на дії грузинської опозиції скасувала авіаційне сполучення з Грузією, що стало серйозним ударом по туризму в цій країні.

Журналіст опозиційного каналу ображає Путіна. Канал "Руставі-2" постійно критикує не тільки Кремль, але і грузинську владу. Представники цієї влади - втім, як і представники опозиції, як і представники самого телеканалу - засуджують журналіста. Його засуджує навіть Михаїл Саакашвілі, якого в Москві звично звинувачують у всіх смертних гріхах. Російські ЗМІ називають реакцію колишнього грузинського президента "незвичайною". Але у парламенті обговорюють можливість заборони імпорту грузинських вин і мінеральних вод. Повторюся, не в відповідь на недружні дії уряду Грузії. А у відповідь на поведінку опозиційного журналіста на опозиційному каналі.

І це - головний урок, який повинна була б винести команда Володимира Зеленського з ситуації в Грузії. Москва більше не виховує уряди. Вона виховує народи.

Можна проявляти чудеса конструктивності, виступати за відновлення переговорів, відмову від блокади Донбасу і навіть за особливий статус окупованих територій. Можна розмовляти російською мовою і навіть відновити подачу води до окупованого Криму.

Це все більше не має для Москви ніякого значення. Будь-яка антиросійська демонстрація в центрі Києва або Львова, будь-яка "неправильна" телевізійна програма на будь-якому телевізійному каналі може призвести до відключення газу, відновлення обстрілів, захоплення кораблів. Тобто - до будь-якого покарання.

Кремль ставить урядам, які хотіли б знайти з ним спільну мову, просте і ясне завдання - заспокоїти "баламутів" у власних країнах. Зробити так, щоб в Україні чи Грузії не було людей, які наважилися б виходити на демонстрації проти російського керівництва або говорити в ефірі те, що може не сподобається депутатам Державної Думи. Не тільки уряди, але і народи колишніх радянських республік повинні знати своє місце. Належне місце, за словами російського "сенатора" Олексія Пушкова. Він відверто насміхався над Україною, коли Росія поверталася до ПАРЄ, а тепер підтримує заборону на грузинські продукти. Це його уявлення про належне місце і є.

І це те, що Зеленський повинен зрозуміти ще до початку діалогу з Путіним в будь-якому форматі. З Росією не вдасться домовитися ні про що. І тому, що Путін не хоче домовлятися. І тому, що в нашій країні дуже багато патріотів, які не погодяться з капітуляцією. А карати за їхню "неправильну поведінку" Кремль буде всіх - і самих патріотів, і Зеленського з його командою, і місцевих колабораціоністів. Може, в цьому і полягає тепер наша національну єдність - в тому, що всі ми разом, як і грузини сьогодні, станемо об'єктом російського "покарання"?

https://espreso.tv/article/2019/07/09/vitaliy_portnykov_moskva_karaye_narody
Парламентская ассамблея ОБСЕ в своей итоговой декларации заявила о недопустимости российской аннексии Крыма и милитаризации акваторий Черного и Азовского морей. Судя по итогам голосования, никакого противодействия у участников заседания Парламентской ассамблеи эта констатация очевидных фактов не вызвала. Российская делегация на Парламентской ассамблее пыталась сорвать принятие декларации, не пришла на голосование – но, как видим, на поддержку в ОБСЕ особо не рассчитывала. И эта ситуация, конечно же, значительно отличается от того, что мы наблюдали не так давно в Парламентской ассамблее Совета Европы, где при возвращении российской делегации о Крыме старались даже не упоминать.

И такую разницу в подходах стоит объяснить подробнее. Парламентская ассамблея ОБСЕ – наследница решений, которые были приняты в Хельсинки в 1975 году. Заключительный акт совещания в Хельсинки определил нерушимость границ европейских стран после Второй Мировой войны, таким образом, поставив точку в многолетних территориальных спорах и исключив саму возможность претензий и реванша.

Читатель может возразить, что после 1975 года границы европейских стран изменялись – и неоднократно. Но на самом деле такие изменения происходили по четко очерченным процедурам. Объединение ФРГ и ГДР состоялось согласно решениям парламентов этих двух государств – подписантов акта в Хельсинки. А распад Советского Союза, Югославии и Чехословакии проходил по границам союзных образований, которые составляли эти государства. То есть это был не распад, а развод – при том, что государственный статус союзных республик признавался международным сообществом и до Хельсинки. Иначе каким бы образом Украинская ССР и Белорусская ССР могли бы оказаться среди стран-учредителей ООН?

Во всей этой истории есть только одно исключение, на которое так любит ссылаться Россия – признание рядом стран мира независимости Косово, бывшей автономии Сербии. Но это решение было принято после насильственного выселения практически всего населения края вооруженными силами Сербии и соответствующего решения Международного суда ООН. При этом сама Россия – несмотря на то, что вскоре признала независимость грузинских автономий, Абхазии и Южной Осетии, независимости Косово не признает и считает нарушением международного права.

Но то, что реально отличает проблему Косово от проблемы Крыма – так это то, что территория Косово не была после фактического отделения от Сербии присоединена ни к одному другому государству (хотя среди косовских албанцев, разумеется, были сильны настроения в пользу объединения с соседней Албанией). А территорию Крыма Россия присоединила к своей территории. Тем самым, поставив под сомнения саму суть договоренностей, которые были подписаны в Хельсинки.

А суть эта очень проста – на территории европейского континента, которая дважды в ХХ веке становилась ареной разрушительных войн, никогда больше не будет конфликтов из-за «жизненного пространства» и сфер влияния, из-за того, кому принадлежит тот или иной регион. Ни одно европейское государство не будет покушаться на территорию другого.

Аннексия Крыма – фактические похороны Хельсинкского акта. Вот почему Парламентская ассамблея ОБСЕ не может с этим смириться.

https://ru.krymr.com/a/vitaliy-portnikov-anneksiya-krima-i-akt-v-helsinki/30045184.html

Latest Month

July 2019
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars