January 7th, 2008

Krynica

(no subject)

Год беспокойного солнца

Виталий Портников

С точки зрения политических технологий 2008 год должен стать одним из самых спокойных в новейшей истории России. Еще никогда не было такой простой и естественной смены власти. Когда уходил Борис Ельцин, интрига сохранялась буквально до последних месяцев правления первого президента Российской Федерации. Страна с трудом оправлялась от экономического фиаско 1998 года, заставившего Ельцина пойти на невыносимые кадровые уступки. Тасовались премьеры, шло в наступление антиельцинское "Отечество", лидеры которого были уверены в успехе на парламентских выборах и последующем избрании на пост президента страны Евгения Примакова, обнародовал компрометирующие власть материалы генеральный прокурор Юрий Скуратов, говоривший о коррупции в самом ближнем кругу президента.
Collapse )
Krynica

(no subject)

ПРЯМИЙ ЕФІР

Гість Свободи: історик, професор Львівського університету Ярослав Грицак

Віталій Портников: Минулий рік серед інших подій, які там були, для мене особисто був ще й пов’язаний з тим, що я прочитав Вашу книжку «Пророк у своїй Вітчизні», таку спробу біографії Івана Франка.

Мені здалося, що ця книжка є неймовірно актуальною для нашого нинішнього суспільного і політичного часу, бо демонструє таку самотність мислячої людини в суспільстві, де всі швидше займаються не самовдосконаленням, а саморекламою.

Ярослав Грицак: В значній мірі згоден. Тільки, що моя книжка, я думаю, є оптимістичніша, принаймні, я писав її дуже оптимістично, бо я думаю, що інтелектуал чи інтелігент, який би ми термін не вживали, завше приречений на маргінальність, на другорядність в цьому суспільстві, завше хтось буде мати більший успіху, більше популярності, більше грошей і більше слави.

Інтелектуали на це не можуть претендувати з різних причин, але я думаю, що це й добре, що не претендують, бо хтось колись сказав, здається Аренсен сказав дуже добре, що тільки великі речі, справжні речі, довші речі, вічні речі можна творити, будучи не в мейнстрімі, будучи десь на обочині.

В тому сенсі моя книжка, власне, про такого маргінала. Бо Франко був маргіналом, який насправді витворив цілу свою власну Батьківщину, котра потім стала реальністю в 100 років пізніше.

http://www.radiosvoboda.org/article/2007/12/087CEAD1-DAC6-458A-932A-F84F7885ADD7.html