Vitaly Portnikov (vokintrop) wrote,
Vitaly Portnikov
vokintrop

Путіна не потрібно благати

"Якщо у нас з'явиться упевненість, що Асад шахраює, ми можемо змінити свою позицію", – заявив голова адміністрації президента Росії Сергій Іванов у ході виступу на стокгольмській конференції Лондонського міжнародного інституту стратегічних досліджень. Щоправда, високопоставлений чиновник обмовився, що все це – "теоретично і гіпотетично". Дійсно, важко зрозуміти, яка ще практика потрібна Росії після доповіді експертів ООН.

Саме цієї доповіді в Москві закликали чекати, щоби зробити остаточний висновок щодо реального винуватця застосування хімічної зброї в Сирії. Але коли доповідь було опубліковано – і вона не залишила ані найменших сумнівів щодо того, що застосувати хімічну зброю могла лише влада – в Росії заговорили про провокації. Саме так охарактеризував ситуацію президент Володимир Путін, який заявив, що провокація ця була "спритна, звичайно, розумна, але в той же час і за технікою виконання примітивна: взяли старовинний снаряд радянського виробництва, знятий з озброєння в сирійській армії вже давно. Головне, щоби там було написано, що зроблено в СРСР".

Держсекретар США Джон Керрі через кілька годин відверто насміхався над цим путінським зауваженням. "Отже, зарин був використаний. Зарін вбив людей. Світ може розсудити, хто винен: режим, який вже раніше використовував хімічну зброю, у якого є для цього ракети і боєголовки, або це опозиція таємно проникла на територію, якої не контролювала, запустила ракети, яких вона не має у своєму арсеналі, з отруйним зарином, якого у неї теж немає, з метою вбити своїх же прихильників. І потім так само непомітно опозиція розбирає установки, ховає їх і вивозить з центру Дамаска, контрольованого Асадом. Я вас благаю!"

Але Путіна не потрібно благати. Він чудово знає, що робить – тягне час, щоби дати можливість вижити останнього союзникові Москви на Близькому Сході. А те, що союзник – людожер, нікого в Кремлі не хвилює, тут звикли мати справу з людожерами. Російсько-американське взаєморозуміння, що намітилося нібито після поїздки Обами до Петербурга і появи російської ініціативи про ліквідацію сирійської хімічної зброї, розтануло під осіннім сонцем відразу ж після появи ООНівської доповіді. Тому що Росія навіть після оприлюднення неспростовних фактів вини сирійського режиму блокує ухвалення Радбезом ООН резолюції, яка дозволила б у майбутньому прийняти проти режиму Асада жорсткі заходи у випадку, якщо він обдурить світову спільноту і не роззброїться. А значить, західні країни знову повинні будуть обговорювати можливість дій в обхід ООН. А значить, сирійська громадянська війна буде тривати і тривати – і настрої сторін будуть тільки радикалізовуватися.

Виникає питання: кому це вигідно? Що довше затягується вирішення сирійського питання, то очевидніше, що спадкоємцями Асада стануть радикали, які перестануть сподіватися на підтримку Заходу, влаштують у країні справжню різанину і втоплять режим в крові. Ці радикали будуть налаштовані антиамериканськи, антиізраїльськи – але й антиросійськи теж. До того ж Росія остаточно втратить обличчя в арабському світі, тому що створить для монархій Перської затоки чергову проблему, яку буде вирішити набагато важче, ніж єгипетську або лівійську. Але Путін у своєму підлітковому прагненні довести, що він крутіший за Обаму, здається, не думає ні про що...
Tags: Ближний Восток, Россия, США
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments